— Давай усе обміркуємо, дочко. Ну, закохається в тебе цей червоний, поберетеся. Почне доскіпуватися, звідки ти, як ми жили раніше й де. Про все брехати не зможеш. І кине він тебе, дізнавшись, що була за петлюрівським поручиком. Кине й зненавидить, та ще й донесе ДНУ. Мене заарештують, він тебе полишить, з чим зостанешся? Як житимеш?
Фрося збагнула: в батькових словах є частка правди. Запитала нерішуче:
— А ви, тату, не можете самі повинитися? Мовляв, мучать вас гріхи й хочете спокутувати…
— І це кажеш ти, рідна дочка? — вигукнув Іван Іванович. — Для тебе живу, для тебе все стягую, на твоє майбутнє сподіваюсь. А ти б сама батька в тюрму запроторила!
— Боровому трибунал дав три роки, — наче не почула Фрося, — а потім півстроку скинули.
— Ти хоч носитимеш мені передачі?
— Авжеж! — Фросі здалося, що батько вирішив скористатися з її поради, але, зазирнувши в його потемнілі від люті очі, усвідомила свою помилку. — Заспокойтеся, тату, — спробувала відступити, — чого так нервуєте?
— Не чекав такого від тебе!
— Усе владнається, тату. Хіба ви бажаєте мені лиха?
— За тебе всю кров віддам свою! — вирвалося в Івана Івановича. — І ще більше з червоних випущу!
Раптом Фрося заплакала. Стояла, стиснувши кулаки, сльози текли по щоках, вона не витирала їх, дивилася на батька сумно.
— Ну, — сказала, схлипуючи, — ну, віддали ви мене за Миколу, і я сама гадала — коханий, а на що обернулося? Так знайте ж, він у ставу дітей топив, і я сама його сільрадівцям виказала. Бо зайнялося тоді серце — й кохання згоріло.
Фрося гадала: батько розгнівається чи принаймні здивується, проте він сприйняв цю новину напрочуд спокійно.
— Той Якубович — відрізаний шмат. Але все, що було, не забувається. Усі землі навколо Почуйок мені належали, дім кам’яний збудував і цинковим залізом накрив, такого будинку, може, в цілому повіті нема, і все пішло собаці під хвіст, у мої роки життя доводиться починати спочатку, а для кого? Для тебе, дитино! — Очі в Івана Івановича зблиснули жовтими вогниками. — Гольдройз мене в компаньйони бере, млина відкупимо, гроші рікою потечуть!