— Проте мусять бути невдоволені. Слід встановлювати нові зв'язки.

— Може, пан вважає, що в держбезпеці сидять склавши руки?

— Сувора конспірація. Один тримає зв'язок тільки з ще одним — і все.

— Важко, ох, важко!

— Досить, святий отче, крутити хвостом. У служби безпеки руки довгі, і якщо потрапите на гачок до добродія Лебедя…

В очах у отця Йосипа замиготіли злі вогники.

— Якщо вельмишановний пан прибув сюди, щоб залякувати, він може одразу повертатися назад до Мюнхена. Ніхто не піде за ним.

— Але ж я потребую виконавців, людей надійних і фанатиків. Ви повинні знати свою паству…

— Добре, — перебив його отець Йосип, — я назву вам двох. І все.

— Лише двох? — розчаровано мовив Штех. — Я розраховував на більше.

— Я знаю ще декого, та пан, наскільки я зрозумів, потребує людей абсолютно надійних. Без забобонів і з твердою рукою…

— Здається, ви переконали мене, святий отче. Давайте ваших двох.

— Один — племінник курінного Коршуна. Знали такого?

— Чув. Коршун загинув десь на Волині.

— Племінникові вдалося врятуватися. Зараз працює на новому великому заводі.

— Що ви! — зрадів Штех. — Чудово! Мусить ліквідувати директора чи головного інженера.

Отець Йосип ствердно нахилив голову. Так, більшовицьких керівників слід знищувати.

— Ну а хто другий? — очікувально нахилився до егомосця Штех.

— Колишній сотник УПА Ярослав Доберчак. Влаштувався на залізниці. Товарознавцем бази.

— Підходить. — Штех закурив і жадібно затягнувся. — Попервах досить. Як з ними зв'язатися?

— Племінника Коршуна післязавтра чекайте в соборі святого Юра. Правий притвор, о четвертій пополудні. Він сам підійде до вас. Запитає, чи не має честь бачити пана Габ'яка? Запам'ятали, Габ'яка? А ви скажете: не Габ'як, а Коструб. Це й буде паролем.