Оранжева пляма, не пройшовши і півдороги, уповільнила свій рух, завмерла, ніби в нерішучості, на одному місці, затим поволі, але невідворотно поповзла назад, геть від чорної вертикальної ниточки…

Минуло вже чотири доби з тої хвилини, як оранжева крапка, що її вперше помітив пілот Карранса, почала свій фатальний шлях. Хоч іонні двигуни працювали на повну потужність, швидкість зорельота катастрофічно гасла.

Велика рада корабля засідала недовго.

– При максимальному режимі палива нам вистачить ненадовго, – заявив Карранса, важко підвівшись з місця. Повіки його почервоніли від недосипання, під очима набрякли «мішки». Він був першим пілотом корабля, і йому діставалось більше, ніж іншим.

– Конкретніше, – попросив капітан.

– Ось дані, одержані від головного електронного мозку,– Карранса простягнув капітану кілька вузьких білих смужок, поцяцькованих цифрами. Петро Брагін низько схилився над ними. Потім передав іншим.

– Та-ак, – протяг капітан, – при максимальному режимі ми спалимо все за кілька місяців.

Всі промовчали.

– Тому я вважаю, – повільно, з паузами говорив капітан, і слова його важко падали в напруженій тиші,– що двигуни «Ренати» слід вимкнути…

– Повністю? – вихопилось у Стафо.

– Так, повністю. І лягти в дрейф до вияснення причин… – капітан повагався,– причин гальмування. А спалювати зараз іонне паливо, як ми переконались, недоцільно.

– Дозвольте? – попросив Іван Скала.

– Будь ласка, – кивнув капітан.

– Повністю вимкнути двигуни ми не можемо.

– Чому?

– Тому що з цієї таблиці, – гравіст подав капітану одну із вузьких смужок, – видно – ми попали в середовище, яке зовсім не пасивно гальмує рух. На «Ренату» діють невідомі активні сили, що тягнуть її назад. А це означає, що коли ми вимкнемо всі дюзи, «Рената» почне падати назад з прискоренням… – Скала помовчав, дивлячись в таблиці, – так, з прискоренням порядку двадцяти чотирьох «ж». Таке прискорення людський організм не в змозі витримати.