Почекавши, поки комірник вийде, Абакум кинув запорошену папку на стіл і знову взяв у руки склянку. Обминувши труп, він підійшов до вікна і ще уважніше почав розглядати її краї. Потім розкрив лупу і довго розглядав крізь неї прозоре скло.

На губах капітана промайнула тиха, задумлива усмішка. Поставивши склянку на стіл, він нахилився над потертим жакардовим килимом. На вулиці було сухо, тому на килимі Абакум не знайшов ніяких слідів. Він хотів уже випростатись і раптом помітив довгасту мокру пляму.

Пляма мала неправильну, приблизно конусовидну форму. Вершина конуса була спрямована до дверей, а основа доходила майже до ніг трупа. Абакум дістав ножик і вирізав довгий, вузький кусок килима з цією плямою. Склав його в кілька разів, загорнув у чистий папір і сховав у кишеню піджака..

Потім подивився на ручний годинник — рівно дванадцять.

Абакум підійшов до письмового стола, зняв телефонну трубку і набрав номер міністерства.

Чекаючи працівників міністерства, Абакум оглядав кімнату. Дійшла черга й до вікна. Підвіконня було заввишки метр і двадцять сантиметрів од землі. Товсті двійчасті віконниці, що закривали вікно знадвору, були розчинені і прикріплені двома парами гачків до стіни.

Насамперед Абакум оглянув штукатурку між підвіконням і підлогою кімнати. Особливо уважно дослідив штукатурку біля самої підлоги. Резедовий колір її вилиняв і забруднився, проте слідів дотику твердим предметом не було, як не було і облуплених та потертих місць. Гладеньке підвіконня, колись пофарбоване коричневою олійною фарбою, блищало. Пороху на ньому майже не було. Очевидно, прибиральниця витерла його вранці. Але Абакум найбільше боявся того, що на перший погляд здавалося цілком ясним і певним. Така очевидність завжди викликала в нього сумнів, скептично настроювала, примушувала насторожуватись.