— Куди? — почулося з другого боку.

— На роботу, — відповів нещасний батько, чоловік, урядовець, п’яниця і розпусник.

За дверима розлігся регіт, страшенний регіт в тиші коридора, і кроки знову віддалилися.

— Мені здається, що той пан вас ненавидить, якщо так з вас глумиться, — обізвався Швейк, коли зневірений панок знову сів біля нього. — Такий наглядач, коли наливається злістю, може багато зробити, а коли ще гірше розлютиться, здатний на все. Не рипайтесь, якщо вже не хочете вішатись, і чекайте дальших подій. Правда, якщо ви урядовець, одружений і маєте діток, то це, безперечно, жахлива історія. Ви, коли я не помиляюся, мабуть, певні, що вас витурять з роботи?

— Цього вам не можу сказати, — зітхнув той, — бо й сам не пам’ятаю, що я виробляв. Знаю тільки, що мене звідкись викинули, і я хотів повернутися туди, щоб закурити сигару. А почалося все дуже добре. Начальник нашого відділу справляв іменини і запросив нас до одної винарні. Потім ми подалися ще до другої, до третьої, до четвертої, до п’ятої, до шостої, до сьомої, до восьмої, до дев’ятої…

— Чи не бажаєте, щоб я допоміг вам лічити? — спитав Швейк. — Я на цих справах добре розуміюся. Одного разу я за ніч відвідав 28 локалів. Але все було честь честю. Я ніде не випив більш, як по три кухлі пива.

— Одним словом, — продовжував нещасний підлеглий начальника, який з такою пишністю справляв свої іменини, — ми обійшли таким чином щось із дюжину різних шиночків і раптово помітили — нема нашого начальника. Загубився, хоч ми його прив’язали на мотузку і водили за собою, наче цуцика. Тоді ми вирушили скрізь його розшукувати, аж поки не розгубили одне одного, і я, зрештою, опинився в одній із нічних кав’ярень на Виноградах, в дуже пристойному місці, де й пив якусь наливку просто з пляшки. Що я робив потім — не пам’ятаю. Знаю тільки, що вже тут, у комісаріаті, два поліцаї, які мене сюди приставили, рапортували, нібито я був п’яний, як не боже створіння, розпусно поводився, побив одну даму, порізав цизориком чужий капелюх, який стягнув з вішалки, розігнав жіночу капелу, прилюдно обвинуватив оберкельнера в крадіжці двадцяти крон, розбив мармурову дошку стола, біля якого сидів, і навмисне плюнув незнайомому панові за сусіднім столиком у чорну каву.