— Нікуди ви, пані Мюллерова, не підете, я хоч і хворий на ноги, проте, чим я не гарматне м’ясо? А в таку пору, коли Австрії не до танцю, кожний каліка повинен бути на своєму посту. Не хвилюйтеся і варіть собі каву далі. І в той час, як пані Мюллерова, заплакана і схвильована, цідила каву, бравий вояка Швейк, лежачи у ліжку, співав:

Маршал Віндішґрец і всі генерали Рано-вранці до схід сонця війну розпочали. Гоп, гоп, гоп! Війну розпочали, хором закричали: «Ой, рятуй нас, Божа Мати, щоб ми не пропали». Гоп, гоп, гоп!

Перелякана пані Мюллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву і, тіпаючись усім тілом, з острахом прислухалася, як бравий вояка Швейк продовжує співати в своїй постелі:

На три мости на п’ємонтські веди, Божа Мати. Постав собі ти, П’ємонте Гоп, гоп, гоп! Була битва, була грізна біля Сольферіно Ой, стояла кров червона по саме коліно. Гоп, гоп, гоп! По коліно було крові, і м’яса не тонко, Воювали наші хлопці з десятого полку. Гоп, гоп, гоп! Не бійтеся, браві хлопці, злиднів у дорозі. Там за вами везуть гроші у касі на возі. Гоп, гоп, гоп!

— Ради Бога, мосьпане, я вас благаю, — почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:

Ой, на возі везуть гроші — а їсти в повозці, — Хто живе на світі краще, як ті наші хлопці. Гоп, гоп, гоп!

Пані Мюллерова кинулась у двері і побігла за лікарем.

Повернулася вона за годину. Швейк тимчасом задрімав.

Раптом його збудив якийсь опасистий добродій. З хвилину він тримав руку на Швейковому чолі, потім промовив:

— Не бійтеся, я лікар Павек з Виноградів, дайте руку, а цей термометр покладіть під пахву. Так. Покажіть язик, висуньте його, ще більше, так його й тримайте. Від чого померли ваші батько й мати?



46 из 374