Повертаючись назад, розмiрковував про те, що й сам думав про батискаф, та останнiм часом вiдiйшов вiд таких думок. По-перше, це ж дуже складне пристосування. Навiть якщо робити оте, що замислили собi "акванавти", й то багато чого потрiбно. Проста металева бочка з вiконцем iз скла. Це можна зробити. Герметичну кришку, петлi, трос. Але з човна її не спустиш. Потрiбна лебiдка. А для лебiдки треба якщо не великий плiт, то капiтальний пiрс.

Це теж можна зробити, якщо докласти зусиль, та хлоп'яки завзятi, вони все, що треба, з-пiд землi дiстануть. Головне людину зацiкавити. Тiльки що це дасть? Майже нiчого. Той батискаф опуститься в одному мiсцi, зануриться в муляку, i... вся експедицiя на цьому закiнчиться. Нi, це нiчого не дає.

Але й без цього не обiйтись.

Потрiбна розвiдка дна. Може, воно й справдi потрiйне. Яка глибина? Якщо велика, то без аквалангiв не треба й рипатись. Та й акваланги нiчого не дадуть. Припустимо, що сейф лежить на глибинi. Що ти з ним зробиш? Доведеться брати величезний трос, який би дiставав з глибини аж до берега. Тодi чiпляти його трактором й тягти. Таке вночi без зайвих свiдкiв не зробиш, а коли так, то все лiто проваландаєшся, а результат в тебе заберуть i спасибi не скажуть. На бiса цей дурний клопiт?

Зрештою Микита дiйшов висновку, що найпростiший i надiйний шлях - це батискаф, розвiдка дна, а там, як-то кажуть, товкач муку покаже...

Увечерi в присутностi болiльникiв з обох сторiн вiдбувся футбольний матч. Щоправда, не було тут нi свiтлового табло, нi коментаторiв, нi навiть лав для сидiння, але були обабiч поля пiдвищення, пагорби з купинами i кущами. Для дорослих поприносили ящики, що зiбрали бiля їдальнi i господарських примiщень.

Як доведено, сила емоцiй не залежить вiд величини стадiону. Тут були й аплодисменти, й вигуки, й тихий шелест, нiби вiтерець пробiгав по верхiвках тополь. Василько в картузi Боцмана нуль уваги на сусiдок Iрину i Карину та ще й зазнайкувату Раю, яка завжди чогось морщить кирпатого носика i все критикує.