ОКЕАН
Податись у дорогу вже і сам я мав.
Уже-бо птах четвероногий крилами
395]
Розлогу потрясає путь повітряну,-
Спочити дома, в стайні, поспішає він.
Океан відлітає.
Стасим перший
ХОР
Строфа 1
Плачемо ми, о Прометей,
Смуток і жаль - доля твоя!…
Лицями вам струмені сліз,
400]
Мов з джерела, в ніжних очей
Буйно біжать… Нині-бо Зевс,
Повен злоби, власну пиху
За керівний взявши закон, богам прадавнім
405]
Згорда списом грозить могутнім.
Антистрофа 1
Стогін і зойк чути кругом -
Повна ридань ціла земля:
Давніх часів велич твою,
Долю і честь кревних твоїх
410]
Славлять гірким смертні плачем,-
Всі, що живуть на цілині
Азійській, всі зойком в один злилися стогін -
Жаль за твої страждання люті.
Строфа 2
415]
Діви-верхівні з Колхіди,
У боях неполохливі,
Скіфів юрми, що далеко
За болотом Меотіди
Край посідають дикий;
Антистрофа 2
420]
Арабійці - квіт Ареїв,
Стрімковерхого краяни
Города біля Кавказу,-
Враже військо в брязкотінні
Гострокінчастих ратищ.
Епод
425]
Тільки одного раніше ми знали
Титана в сталевокайданових муках,-
Бога Атланта, й понині -
Сила і міць - він хребтом підпирає потужним
Неба важке склепіння…
430]
Ревуть прибоєм, стогнуть буруни,
Ридає моря глибочінь,
Аїду чорна загула безодня,