Цицькiн (застьобує штани i цинiчно спльовує). Ви утопiст, дiду. От вчора Омищенко спiймав в кущах тьолку. Єблась, сука. Так ми її пиздим, а вона каже: «Хлопцi, катаємо в кущi, я там труси покинула.»

Микола Гнатович. Ранiш люди нiколи не умивалися. I їли сало. А захоче помидора чи диню — то так зiрве, навiть i не миє. I от таки в усiх пики були!

Кiндрат Омелянович (тяжко зiтха). Утопiя…

Цицькiн (застьобує штани). Хуйня, дiду: зараз Б-52 пустять — i до пизди те здоров'я.

Микола Гнатович. Колись нiяких Б-52 не було. А Миронiв Грицько випивав пiввiдра самогону, а потiм пиздив бугая кулаками.

Кiндрат Омелянович. А шо потiм було?

Микола Гнатович. Шо було, шо було?! Пiздєц бугаю, шо було.

Цицькiн (застьобує штани). Я єбу…

Микола Гнатович (заводиться). А Василь, Йосипа шуряк?! П'ятдесят разiв бабу єбав. Один раз десять штук так задєлав, вони показилися всi, а їв тiки сало i картоплю.

Цицькiн (застьобує штани). Я тiй тьолцi теж засунув, щоб не мудохатись.

Микола Гнатович (кричить). З отакенними пиками i сто п'ятдесят рокiв жили!!!

Мимо проїзжає на лiсапєдi пiдарас Вєня, сiльський недоумок. Вєня виябується: сидить на багажнiку, а педалi крутить руками.

Цицькiн (кричить до Вєнi). Вєня, катай сюда! Подрочиш — дам десять копiйок.

Вєня. Не наєбеш?

Цицькiн. От менi нема чого робить, всяких пiдарасiв наябувать.

Кiндрат Омелянович. Наябувать непедагогiчно. Макарєнко казав: «Якщо не можеш — то так i скажи, а не наябуй.»

Пiдарас Вєня дрочить. Всi дивляться з виглядом страшенної нудьги, без всякої цiкавостi.