— Хіба я вам набридаю?

— Взагалі кажучи, не дуже. Якщо не зважати на дрібниці: вранці ви мене розбудили, а тепер заважаєте заснути.

Жінка дивиться на мене, а я на неї. Якщо вже Сеймур відрекомендував мене як залицяльника, треба підкріпити цю рекомендацію, але не перебрати міри. Тому мій погляд довше зупиняється на її обличчі, ніж на інших частинах тіла.

Приємне обличчя, приємний ясний погляд, приємна напівусмішка, що, ледве з'явившись, одразу ж згасає. Неважко здогадатися, що криється за цим привітним фасадом: карі очі непомітно вивчають співрозмовника, гарні високі брови сіпаються від напружених роздумів, кутики повних губ кривляться в недовірливій усмішці, часті паузи в розмові свідчать про настороженість, — одне слово, звичайні рефлекси професіоналки середнього рівня.

Так, привітне, але, щоб бути точнішим, певною мірою й підступне обличчя. Може, тому дехто більшу увагу звертає на фігуру. В будові тіла немає підступності. Особливо коли споглядаєш його голим. В даному випадку я, звичайно, не розраховую на щось подібне. Тим паче, що окремі деталі, як-от дебелі стегна й пишний бюст, досить виразно вимальовуються й під одягом. Авжеж, фігура в цієї дами досить пропорційна. На випадок скрути Мод могла б заробляти собі на хліб як натурниця.

Але зараз їй навряд чи загрожує скрута. Лілова блузка, сіра спідниця й сірі черевички на високих підборах надають їй отого елегантного вигляду, який свідчить про життєвий достаток, а діамант на маленькому персні на лівій руці, здається, справжній.

— Отже, ви пропонуєте мені щось на зразок джентльменської угоди? — нарешті каже Мод з ледь помітною усмішкою.

— Коли ви мене так зосереджено вивчаєте, можете не посміхатися, — зауважую я. — Це розпорошує вашу увагу.

— Ви теж вивчаєте мене, але я не роблю вам зауважень.

— Я лише милуюся вами.

— Облиште дешеві компліменти. На мене вони не впливають.