93 На цій землі іще ніхто не зміг Дійти до квітів, не сколовши ніг. Щоб доторкнутись кучерів красуні, На тисячу зубців розбився ріг. 94 Не знаю, де Господь узяв заживок мій: В раю безгрішному чи, може, в пропасній? Вино, вродливицю та пісню серед поля Дай нам готівкою, а раєм сам здобрій! 95 Сказав я: «В рот вина й краплини не візьму! Вино — це кров лози, я ж кров не п'ю — й тому Зрікаюся». Спитав мене мудрець: «Не дуриш?» «О ні, це тільки жарт!» — я відповів йому. 96 О друзі, принесіть мені вологу пінну, У вид янтарний мій додайте ви рубіну! Коли сконаю я, вином мене обмийте І з доброї лози збудуйте домовину! 97 З місяцевидою над річкою, в саду, У квітах весело я вік свій проведу! Усе життя своє — сьогодні, вчора, завтра — Я пив і питиму, аж поки не впаду. 98 Троянда вранішня ошатністю своєю Чарує солов'я, співця свого. Під нею Присядь у холодку, бо пелюстки ці вітер Зриватиме й тоді, як станемо землею. 99 Хайяме, з Долею ти, мабуть, посварився? Їй соромно того, хто в тузі похилився. Підбадьорися ж, пий під ніжний стогін лютні, Пий, поки келих твій об камінь не розбився. 100 Коли ви зійдетесь у злагоді та згоді, Милуйтесь друзями, дивуйтесь їхній вроді! Коли ж підчаший вам налле вина хмільного, — Й мене, нещасного, згадайте при нагоді. 101 З тобою краще річ серед руїн вести, Аніж молитись там, де не буваєш ти.