127 Я вивчив образи живого й неживого, Проник у саму суть високого й низького, Але без сорому я визнаю, що досі Від хмелю кращого я не знайшов нічого. 128 Цій чаші мудрий похвалу співає, Цілунками чоло її вкриває, А всесвіту гончар цю дивну чашу, Оздобивши, об камінь розбиває. 129 Всі смутки випередь, гукни на чорноброву, Щоб з хати винесла вологу пурпурову: Хіба ти золото, недоуме, щоб люди Тебе поклали в прах і викопали знову? 130 Підчаший! Чим тепер я серце заспокою? Від хмелю дивного я на ногах не встою! Від пуху юного, що на твоїм обличчі, Зима життя мого зробилася весною. 131 Що небо? Ретязьок на нашім схудлім тілі. Що море? Наших сліз потоки обмілілі. Що пекло? Наших мук вогні перегорілі. Що рай? Спочинку мить, коли впадем зомлілі. 132 Для нас — вино й любов, для вас — монастирі; Ми в пеклі будемо, ви — в райському шатрі. Де ж проступили ми? Ніде: в скрижалях Долі Так спередвіку нам записано вгорі. 133 Із тих, що рушили в дорогу невідому, Хто звістку нам подав, хто повернув додому? Нічого не лишай на цім розпутті спраги, Бо повернутися не пощастить нікому! 134 Ще кості, жили, кров у тілі є твоїм. Живи й не покидай своєї Долі дім. З Рустамом зіткнешся — борися до останку! З Хотамом здружишся — не підлягай ні в чім! 135 Коли напровесні красуня біля гаю Мені в коновочку наллє вина до краю,