На муки, кажуть нам, засуджений п'яниця. Не вірте: вирок той ніколи не справдиться! Якщо поглине ад закоханих і п'яних, То завтра ж у раю нікого не лишиться. 179 Цю пишну піалу, що сяяла, як жар, Розбито й кинуто… Минатимеш базар — Під ноги поглядай, не наступай на неї: З піал голів людських її зліпив гончар. 180 Що в мудрості тепер? Як догоджати їй, То краще йди в сарай та бугая подій! Сьогодні вигідно носити глупства лахи, Бо розум ціниться дешевше за пирій. 181 Хайяме-грішнику, ти вбрався в темні шати — Й журбою думаєш гріхи із себе зняти? Хіба не для гріхів існує всепрощення? Воно для грішника, тож годі вболівати! 182 Соннивче, скоро день! Жени з очей дрімоту! До музики й вина збуди в собі охоту! Тим, хто живе тепер, недовго обертатись, А тим, хто відійшов, немає повороту! 183 Коли, опатравши, як птицю степову, Назавжди смерть мене утопче у траву, Зберіть тоді мій прах, зробіть сулію з нього — I, вчувши смак вина, я знову оживу. 184 Коли сконаю я, вином мене обмийте I поминального у келихи налийте! Як хочете знайти мій прах у день спасіння, Долівку заступом у кабаку розрийте! 185 Не пий, наказують, твоя вина в вині: Настане судний день — і будеш ти в огні. Це так… Та з радістю б віддав я землю й небо, За мить, коли в шинку ми сидимо хмільні. 186 Ми — зібрання ляльок, нас крутить як хотя Небесний витівник. На килимку життя