Ти неба не картай, а розміркуй: за тебе У тисячу разів нещасніше воно! 204 Поглянь на випнутий угору небосхил, Що найкмітливіших утоптує у пил! На дружбу келиха й сулії, що устами Стулились, поки кров їй витікає з жил! 205 О серце, все збери, що маєш! Край води Садочок радості собі опоряди — Й побувши у ньому вечірньою росою, Знімись удосвіта й назавжди пропади! 206 Розумним і твердим у цьому світі будь І завжди мовчазним у цьому світі будь! I, поки очі є, язик і вуха в тебе, Сліпим, німим, глухим у цьому світі будь! 207 Приємніш пить вино, до гарних залицятись, Аніж в удаваній побожності вправлятись. Коли усіх п'яниць поглинуть має пекло, Хто ж із людей тоді зуміє в рай дістатись? 208 Найкраще пить вино у віці молодім, Укупі з милою, з товаришем своїм. Цей ненадійний світ на сон і пустку схожий, I пить без просипу — єдине щастя в нім. 209 Доволі мріяти про барви й аромати, Гидкого й доброго у всесвіті шукати! Хоч ти Земземом* будь і джерелом життя, А прийдеться й тобі нікчемним прахом стати!

* Священна криниця.

210 Ця піала вина — всіх вір і раю варта, А крапелька його — вінця Китаю варта. Всіх радощів життя ця дивна гіркота, Що в чарку з глечика я наливаю, варта. 211 У час, коли роса тюльпан укриє сиво Й фіалка хилиться, трави таємне диво, Як любо глянути на пуп'янок зелений, Що зборочки свої підтикує дбайливо!