212 Під старість хилиться і кипарис гіллястий. Мій вид гранатовий зробився попелястий. Чотири підпірки і дах мого буття Вже похилилися й загрожують упасти. 213 Про вчора не гадай — воно навік зів'яло, Про завтра не журись — воно ще не настало. Минуле й завтрашнє — підпора ненадійна! Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало! 214 Це так, ніколи я тверезим не буваю I в Ніч Призначення дарма часу не гаю: На бочку спершися, уста в уста із кухлем, Я шию глечика із рук не випускаю. 215 Тверезий, не картай хмільного чоловіка! Наскучила йому непрохана опіка. Ти гордий, що не п'єш, але вершиш ділами, Що проти них ніщо найгірша пиятика! 216 Пий, поки голову вино не отуманить, Забудь зловмисного, що гнівається й ганить! Що в тій тверезості? Вона немилосердно Думками про кінець у тебе серце ранить! 217 О, вислухай мене, найкращий друже мій! На небеса хисткі не покладай надій! Присядь у закутку вдоволення малим I стеж за іграми на сцені світовій! 218 Барило дервішським заткнули ми дрантям, А обмивалися піском і прахом з ям — I може статися, що у пилу винарні Ми знову стрінемся з прогуляним життям. 219 Таємне виявить, що в зошиті моїм, Це значить голову занапастить. А втім, Не бачу й гідних я серед людей учених, Щоб те, що знаю я, переказати їм. 220 У мене тайна є — і тайну ту єдину Я зараз виявлю (прости мою провину):