Тебе кохаючи, я ляжу в домовину, Тебе кохаючи, у небеса полину! 221 Не заздри іншому, щодня веселий будь! Забудь усе, що в нас добром і злом зовуть! Тримайся келиха і локона коханки, Бо й не зоглядишся, як дні твої минуть! 222 Хоч Небеса у дар тобі цей світ дають, Відома мудрому його облудна суть. Такі, як ти, щодня приходять і відходять. Тож уривай свій пай, бо і тебе урвуть! 223 Коли своїх бажань нам здійснити не дано, Що ж нам із мріями робити? Безнастанно Ми побиваємось і тужимо над тим, Що пізно в світ прийшли і що відходим рано. 224 Чудовий нині день: не холод, не жара… Змиває хмарка пил з квітчастого бугра. Троянди жовтої сусіда, соловейко, Гукає потай нам, що випити пора. 225 Чи є людина, щоб не мала плями, Не ошерхалась у рови та ями? Якщо за зло мене ти злом караєш, Яка різниця, пресвятий, між нами? 226 О, як мені, Творець, увірилось нести Тягар цих злигоднів, цієї пустоти! Ти вічну пустоту позолотив зірками? I в мене є така: візьми й позолоти! 227 Це ти таким, Господь, створив мене, Щоб я любив пісні й вино хмільне! Якщо провина ця твоя, чому ж Тепер ти в пекло засудив мене? 228 Що світ міняється — чи варто цим журитись? Нехай міняється — ми будем веселитись! Якби незмінною була природа, друже, Ніколи б не діждав ти черги народитись! 229 Щодня журитися — цього ще не хватало!