Є наша бесіда біля завіси: Завіса упаде — і нас не стане. 51 В житті недовгому не сподівайсь відради: Тут кожна грудочка — Джемшіди й Кай-Кубади. Цей світ — та що цей світ? Увесь великий всесвіт — Нікчемний сон, мана, невпинні злети й спади. 52 Чи діждемо жаданого спокою, Чи дійдемо до хати над водою? О, як я хочу після тисяч років Зійти з землі хоч травкою малою! 53 Найкращу з гурій дай, замість вина налий Живущої води у келих золотий, Дай слухати Зухру, з Ісою* розмовляти — Навіщо це мені, коли мій дух смутний?

* Зухра — легендарна красуня, Венера, «небесний музикант» Іса — Ісус.

54 Немов на грищі м'яч, тебе життя ганяє. Корись, бо виходу в нас іншого немає! Той, хто жбурнув тебе в цю метушню невпинну, Один керує всім, один про все гадає. 55 Шукав поради я у зошитах сторіч — I скорбний друг мені таку промовив річ: «Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!» 56 Часу скороминущого не бійся. Змагає смерть найдужчого — не бійся: Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам! Забудь старе — й грядущого не бійся! 57 Боюсь, що більше ми не вернемось додому, Ні з ким не стрінемось у обширі земному. Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм! Бо що нас потім жде, не дано знать нікому. 58 Вино нам вічність одкриває — пий! Від нього серце оживає — пий! Хоч палить, як вогонь, зате турботи, Немов жива вода, змиває — пий!