59 Не знаєм істини — то й що ж? Хіба сердезі Отак і мучитись, немов на гострім лезі? Тримайся келиха, не випускай із рук — I добре житимем, не п'яні й не тверезі. 60 Хвилину радості в турботах не губи, На порох не стирай під жорнами журби! Немає жодного, хто б угадав майбутнє. Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби! 61 Фортуні попелу на голову насип, З місяцевидою гуляй і пий! Звели б Тебе давно у гроб думки, якби піддався. Нікого не вернув землі холодний глиб! 62 Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми? В очах у розуму зіниця й зір — не ми? Це коло всесвіту скидається на перстень, А камінь, що горить ясніш од зір, — це ми. 63 Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся, З тюльпановидими, веселими впивайся. Впивайся, та не так, щоб дивувались люди: Потроху, зрідка пий і від людей ховайся. 64 Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана, Хай дівчина тобі всміхається кохана! Бо незабаром емерть, як чорна буря, зірве Сорочку днів твоїх, як пелюстки з тюльпана! 65 Як гарно: на квітках — росинки прохолодні, I дівчина в квітках. Ну що ж: напередодні Було усякого — про те тепер не згадуй, Все, що було, забудь: найкращий день — сьогодні. 66 Я хворий, для душі вже плоть моя тісна. Живу без випивки — чи виживу, хто зна? Та найдивніше те, що від ції хвороби Немає й засобу, крім доброго вина. 67 Страшним потоком кров тече у мене з серця,