Тим не менше, пересічним землянам подобалися кундалоани. І звичайно ж — геть не подобалися сконтаріани, яких звинувачували в усіх нещастях, також у їхніх власних. Але й до війни земляни не дуже-то шанували сконтаріан. Їхній ізоляціонізм, їхнє чіпляння за віджилі традиції, грубий акцент, їхній гонор, і навіть вигляд — все діяло проти них.

Делтон заледве переконав Соляріанську Асамблею внести Сконтар до списку запрошених на цю зустріч з питань економічної допомоги. Йому насилу вдалося переконати більшість, що це справді важливо — бо не тільки ресурси системи Сканґу, зокрема мінерали, стануть у пригоді під час відбудови, але й може статися, що імперія, яка донині сторонилася чужинців, перейде до політики добросусідства.

Ця програма з допомоги, як і попередні, була не більше ніж пропозицією. Асамблея спершу має прийняти закон у деталях: яку саме надавати допомогу й скільки, і лише після цього закон може бути застосовано в угодах зацікавлених планет. Ця попередня неофіційна зустріч тільки перший крок. Але — важливий.

Делтон офіційно вклонився, коли сконтаріанин увійшов. Посол відповів, стукнувши об підлогу нижнім кінцем свого величезного списа, потім поставив цей артефакт до стіни, витяг із кобури чималенький бластер і простяг його Делтону. Той обережно прийняв зброю та поклав на стіл.

— Привіт і ласкаво просимо, — почав він, тоді як Скорроґан не говорив нічого, — від імені Соляріанської Співдру…

— Дякую, — відповів посол хрипким басом з іржавим призвуком, його акцент був дуже сильний, — Вальтам, Імператор всього Сконтару вітає Прем’єр-міністра соляріан через Скорроґана, сина Вальтгака, герцога Краакенгеймського.

Він виструнчився посеред конференц-зали, наче хотів заповнити її всю своїм дебелим, неоковирним тілом.