Незважаючи на походження зі світу високого тяжіння та низьких температур, сконтаріани були расою велетнів більше двох метрів на зріст і настільки кремезні, що здавалися могутніми. Їх можна було вважати гуманоїдами, як двоногих ссавців, але на тому схожість і закінчувалася. Широке й низьке чоло посла насувалося на товсті брови й було помережане зморшками, схожими на гірські хребти. Очі Скорроґана своїм упертим виразом нагадували золоті очі яструба. Його обличчя з куцим носом, здоровенними щелепами й повним ротом гострих зубів, здавалося скоріше мордою; круглі вуха були високо поставлені на масивному черепі. Коротка каштанова шерсть покривала його м’язисте тіло аж до кінчика довгого неспокійного хвоста, а від голови до горла пломеніла руда грива. Незважаючи на тропічну для нього температуру, посол був затягнутий у церемоніальні хутра й шкіру, навколо нього поширювався їдкий запах поту.

— Пан герцог припізнилися, — мовив один з міністрів з вишуканою гречністю, — Сподіваюся, пана герцога не затримали проблеми.

— Ні, я просто не розрахував час, щоб дістатися сюди, — відповів Скорроґан, — Прошу вибачити, — але це не прозвучало як вибачення. Він опустився всім тілом на найближчий стілець і відкрив свій портфель, — Ну то починаймо, панове?

— Ну… авжеж. — Делтон сів на чолі довгого конференц-столу, — Але на цій попередній зустрічі ми не надто зацікавлені у фактах і цифрах. Ми бажаємо просто домовитися про спільні цілі та основні політичні питання.

— Звичайно ж, ви бажаєте отримати повний звіт про наявні ресурси Аваїкі та Сканґу, а також Аланських колоній, — додав Вахіно своїм м’яким голосом. — Сільське господарство Кундалоа й шахти Сконтару на сьогодні демонструють високу продуктивність, і в подальшому можна розраховувати на повну самоокупність.

— Це питання до спеціалістів, — мовив Делтон, — Ми відрядимо багатьох експертів, технічних радників, викладачів…

— І, звичайно, будуть питання щодо військових ресурсів… — втрутився Голова Генштабу.