Вальтам нарешті заговорив, знехтувавши церемоніальним вітанням. Це було схоже на ляпас:

— Ти повернувся.

— Так, Ваша величносте, — Скорроґан намагався зберігати голос жорстким. Це було важко. Він не боявся смерті, але ж несила нести тягар невдачі… — Як Ви вже знаєте, і я мушу з жалем повідомити — моя місія провалилася.

— Авжеж, знаємо. Ми й телепрограми дивимося, — мовив Вальтам уїдливо.

— Володарю, соляріани нададуть майже необмежену допомогу Кундалоа. Але Сконтару вони відмовили повністю. Ані кредитів, ані технічних радників — нічого. Ми можемо розраховувати на якусь торгівлю, але туристів майже не буде.

— Знаю, — мовив Тордин, — Але ж тебе послали по допомогу.

— Я намагався, пане, — Скорроґан, наскільки міг, додав експресії своєму голосу. Мусив же щось казати — аби тільки не пояснювати! — Але соляріани й досі упереджені проти нас, почасти це пов’язане з їх чисто емоційною прихильністю до Кундалоа й почасти, напевне, через відмінності нашого життя від їхнього.

— Тобто, вони це зроблять, — мовив Вальтам сухо, — але не для Нас. Проте, навіть мінґоніани, набагато менше гуманоїдні, отримали багато всякого добра з соляріанських рук. Вони отримали таку саму допомогу, що матиме й Кундалоа, і яку мали отримати Ми. Наша Величність не бажали нічого, крім принаймні гарних відносин з наймогутнішими в Галактиці. Може, й трохи більше. Насправді Ми не з чуток обізнані, хто чим дихає в Співдружності. Вони охоче допомогти б, якби ти виказав хоч трохи приязні. І Ми мали б змогу відновитися, і возвеличитися ще може більш за… — його голос зник у голосінні вітру.

Через деякий час Вальтам знову заговорив, і обурення тремтіло в його голосі, наче водограй:

— Ми послали тебе як Нашого надзвичайного посла, щоб отримати великодушно запропоновану допомогу. Ти, на якого Ми покладалися, якого вважали співчуваючим Нашому нинішньому становищу — хррртпф! — він сплюнув на землю, — ти змарнував час на образи, зарозумілість, нахабство. Ти, на якого були звернені очі всієї Соляріанської системи, явив собою ідеальне втілення того найгіршого, що земляни думають про нас. Не дивно, що Нам відмовили! Яке щастя, що не оголосили війну!