Агал знав, що дикими кочівниками греки називали його предків, що й досі дехто не дуже шанобливо ставиться до його одноплемінників, проте часи змінилися, і хто не знає тепер, що хліб і шкіри, якими завантажуються трюми афінських галер, ольвіополіти купують у скіфів, що без кочівників місто не проіснувало б і року. І от він, Агал, племінник скіфського царя, але варвар в очах деяких зарозумілих греків, сидить отут-от на ольвійській стіні й зодягнутий так, що не відрізниш від місцевих знатних юнаків…
Раніше скіф міг потрапити до Ольвії тільки як раб, раби-скіфи є тут і тепер, так само, як і раби-греки є у скіфських вельмож… Що вдієш, така вже доля!.. Потрапив у полон, заборгував — і продали в рабство, тягни довічне ярмо, як худоба, і ніхто не визнає тебе людиною.
Агал скочив на ноги й сперся на зубець стіни. Він вдячний богам, які вторували йому інший шлях. Засміявся голосно, радісно й простягнув руки назустріч степовим вітрам: тіло стало легким, майже невагомим, здавалося, зроби крок — і вітер підхопить тебе, як птаха, і понесе над степовим безмежжям, здіймаючи все вище до хмар.
А внизу біля воріт перемовлялися вартові-греки. їм набридла одноманітна служба, липнева спека, степові гіркі пахощі, бо звикли зовсім до іншого і гадають, буцім ніщо на світі не пахне краще за підсмажене м’ясо та біле вистояне вино. Правда, поки вино довезуть із Греції в амфорах, воно перебовтається, однак все ж смачніше од херсонеського. А може, це тільки здається ольвіополітам? Вони гудять солодке таврійське вино просто за звичкою, аби хоч трохи принизити сусідів.
Агал щасливо засміявся. Він кілька разів пив вино — і херсонеське, і навіть афінське, хвалив його, щоб зробити приємність Понтаклові, який пригощав, але навіть біле витримане вино з грецьких берегів не смакувало йому, бо що може бути смачніше за оксюгалу — солодкуватий кумис: він не так б’є в голову, а веселить, як вино, навіює людині гарний настрій, розковує думки. Навіть суворі воїни після чаші оксюгали добрішають серцем і співають біля невеличких степових багать тужних пісень, таких же старовинних і вічних, як небо, зірки й високі трави навколо.