Кривава зоря світ-день ізвістує, Чорні хмари находять з моря, Чотири сонця закрити хочуть. Трепече в них синя блискавка — Бути грому великому, Литися дощеві стрілами З Дону великого. Тут же то списам поламатися, Тут же то шаблям пощербитися Об шоломи половецькі На річці Каялі Близько Дону великого! О Руська земле, Уже ти за могилою! Се вітри, внуки Стрибогові, Віють з моря стрілами На хоробрі полки Ігореві. Земля гуде, Вода в ріках каламутиться, Порохи поле вкривають, Гомонять стяги, Половці наступають від Дону, Від Дону, та й від моря, І відо всіх сторін широких, Обступили полки руські. Діти бісові поле чисте Криком перегородили, А хоробросильні русичі Своїми щитами багряними. Славний яр-тур Всеволоде! Стоїш ти на полі ратному, Сиплеш на воїнів стрілами, Гримиш об шоломи половецькі Мечами гартованими. Де тільки тур виросте, Золотим своїм шоломом посвічуючи, Там і лежать зітнуті Нечестиві голови половецькі, Ще й шоломи аварські, Шаблею посічені булатною — Твоєю, яр-тур Всеволоде! Чи то на рани зважати йому, Що забув і почесті, й життя своє, І веселий Чернігів-город, І отецький золотий престол, І всі звичаї та обичаї Красної своєї дружини Глібівни! Були віки Троянові, Минулися літа Ярославові, Одгули війни Олегові, Олега Святославовича. Той-бо Олег мечем незгоду кував,