«Моє серце,» простогнав він. «Де ліки?»

«А,» мовив я. «Ліки, так, вони десь тут.» Я потягнувся до чемодана за енергетиками. Хлопець закам’янів. «Не переймайся,» заспокоїв його я. «В нього погано з серцем – грудна жаба. Але в нас є ліки він цієї болячки. А ось і вони.» Я дістав чотири ампули і дав дві адвокату. Він відразу ж розламав одну і винюхав її вміст, я послідував його прикладу.

Він зробив довгу затяжку носом і відкинувся на спинку сидіння, вирячившись прямо на сонце. «Вмикай кляте музло!» закричав він. «Моє серце майже не стукає! Звук! Чіткість! Бас! Більше басу!» він махав руками в повітрі. «Що з нами не так? Ми що, йобані старі баби?»

Я увімкнув радіо й магнітофон одночасно на повну гучність. «Ах ти ж сраний покидьок,» сказав я. «Фільтруй базар! Ти розмовляєш з доктором журналістики!»

Він зареготався, мов ненормальний. «Якого хуя ми робимо тут, посеред пустелі?» крикнув він. «Хто-небудь, викличте поліцію! Нам потрібна допомога!»

«Не звертай уваги на цього кабана,» мовив я нашому попутнику. «Це на нього так діють ліки. Взагалі-то, ми обидва доктори журналістики і їдемо до Лас-Вегаса, щоб висвітлити головну подію нашої епохи.» А потім і я почав реготати…

Мій адвокат повернувся до хлопця. «Вся правда в тому,» сказав він, «що ми їдемо в Лас-Вегас, щоб завалити наркобарона на ім’я Дикий Генрі. Я знаю його вже багато років, але він нас кидонув, ти ж знаєш, що це означає, так?»

Я хотів заткати йому пельку, але ми обоє котилися зі сміху. Якого хуя ми робили тут посеред пустелі, коли в нас обох були проблеми з серцем?

«Дикий Генрі вкрав гроші з його рахунку!» загарчав мій адвокат до хлопця на задньому сидінні. «За це ми вирвемо йому легені!»

«І з’їмо їх!» додав я. «Та наволоч далеко не втече! Що твориться в цій країні, коли таке чмо просто бере й обставляє доктора журналістики?»

Ніхто не відповів. Мій адвокат розламав ще одну ампулу, а пацан вистрибнув із заднього сидіння, перелетівши через багажник. «Дякую, що підвезли,» крикнув він. «Дуже дякую. Ви класні хлопці. Не турбуйтеся за мене.» Як тільки його ноги торкнулися асфальту він стрімголов помчав у напрямку Бейкера. Прямо в пустелю, де не видно жодного деревця, жодного прихистку від палючого сонця.