Так, позитивний приклад людини, дорослішої від вас, неоціненний. І я певен, що саме такі приклади, котрі вам трапляються в житті, в книжках, кінофільмах, газетах, журналах, здатні виховати вас мужніми, добрими, нетерпимими до несправедливості і зла.
Хай же талановиті твори російського та естонського письменників, зібрані під одним книжковим «дахом», стануть щирими порадниками вашого розуму й серця!
ВІКТОР КАВА, письменник, лауреат республіканської премії імені Лесі Українки.
Ю. Єрмолаєв. Таємні шефи
Дороги ногами
Ура! Ми — п'ятикласники! Це, скажу вам, зовсім не те, що навчатися в четвертому класі. Нащо вже старші хлопці-випускники, та й ті ставляться до нас тепер з повагою. Дехто навіть за руку здоровається. Страшенно приємно!
— Ти чого усміхаєшся? — запитую свого друга Павлика Хохолкова.
— А ти чого? — запитує він мене.
Ми, ніби змовники, підморгуємо один одному й обидва сміємося. Чудовий настрій!
А це ще старша вожата підійшла до нас на перерві і запропонувала:
— Хочете шефствувати над другокласниками? Я впевнена, що ви з ними швидко потоваришуєте.
Ми, звичайно, не повірили. Чому вона так упевнена? Мабуть, тому, що ми виросли. Навіть не відмовлялися. Незручно: на загонових перевиборах Павлик уже відмовився бути ланковим, а я — редактором стіннівки. Обіцяли виконувати різні доручення. Але ж керувати жовтенятами — це не канючити в однокласників дописи і не шпетити членів ланки за балачки на уроках.
Ми погодились.
— А що нам з ними робити? — запитав Павлик.
— Подумайте, потім порадимось,— сказала вожата,— а сьогодні, після уроків, зайдіть до жовтенят — познайомтесь.