Проривалося крiзь хмари сонце i рожевiло i золотило гострi шпилi мiнаретiв 2, спалахувало на мiдних банях палацiв i сяяло золотими iскрами на смарагдових i блакитних банях мечетей.

Неслися над водою голоси i звуки вранiшнього Багдада.

Злiтали в тьмяно-блакитне небо, золотими крилами б'ючи, зграї голубiв. А за ними ще пiдiймалися височеннi бiлi голуб'ятнi, i новi й новi зграї зависали в блакитi рожево-золотими пелюстками.

Скреготали ланцюгами припнутi до берега дерев'янi млини. Стомлено вдаряли вони по жовтiй водi ослизлими лопатями колiс, а в їхнiй глибинi невблаганнi жорна гуркотiли, розмелюючи добiрну євфратську пшеницю на запашне борошно. З того теплого борошна через кiлька годин вправнi багдадськi пекарi випечуть в глиняних печах балабушки, хлiби та коржi.

Iржали конi на водопої.

Проходила сафiна межи розведених наплавних мостiв.

Пропливала пiд стрiмкими багдадськими мостами, що високо пiдносились своїми цегляними стовпами над правiчним Тiгром.

Малий, хоч i пiддував мiхами вогонь у глинянiй великiй жаровнi, все ж оглядайся на всi боки. З човна було так цiкаво побачити те, що ранiше споглядав лише з берега, або виткнувши голову з води.

Ось позаду сафiни дозорцi з'єднали човни напливного мосту.

Тим мостом рушили на лiвий берег верблюди, вантаженi корзинами з яблуками i гранатами.

Їх спустили по Євфрату на плотах аж iз гiрської Сiрiї.

По iншому мосту поволi сунув караван. Серед високих одногорбих верблюдiв були й двогорбi. То, певно, валка аж iз далекого Мерва.

Бувалi люди казали, що тiльки там виростали найсмачнiшi динi. Динi привозили до Багдада у свинцевих ящиках на льоду. Якщо вдавалося динi привезти цiлими, то за одну диню платили аж сiм сотень дирхемiв! Ось якi цiни платили за лакiтки вельможi та грошовитi багдадцi тих часiв!