Щось сталося. Мисливець вже, не дослухаючись, вловлював зміст і форму тих речень, що проповідник дарував слухачам. Вже й суворі чоловіки, не криючись, плакали від щастя та радості, вловлюючи Святкове послання, а обличчя жінок сяяли чистим неземним, можливо по-справжньому райським сяйвом.

– Й сьогодні ! – звучало тим часом чи то з трибуни. А чи просто з неба. – Й сьогодні Глас Божий з нами ! Й сьогодні він застерігає нас від гріховних та неправедних вчинків, учить любові й поваги до ближнього, наставляє на життя правильне й угідне Господу Нашому ! Вслухайтесь ! Вслухайтесь не в небо, тобто не тільки в небо, бо всюдисущий Господь Наш !… вслухайтесь в землю, в воду та вітер, а найголовніше – вслухайтесь в себе ! Просіть – й дано вам буде, шукайте – і знайдете ! Прислухайтесь – й Глас Божий прийде до вашого серця ! Ви чуєте ! Ви чуєте ?! Глас Божий стукає в наші серця, тож відкрийтесь йому назустріч, з'эднайтесь з ним й відчуйте Божествений подих у своїх грудях !

Відчуття неймовірного щастя й справді заполонило всю свідомість мисливця, забило подих, заслало очі. Щось невимовно прекрасне, здавалось, стало часткою його, поглинуло – й водночас поринуло в нього. Прекрасна музика замінила всі інші звуки, божествена гра світла в очах заступила весь світ.

– Слухайте ! Слухайте Глас Божий !

Проповідник так само впав у молитовний екстаз, він говорив з таким натхненням, що й взагалі раніш не було доступним людині, а люди сприймали його слова ще до того, як вони злітали з вуст разом з парою.

– Чую Глас Божий ! – нарешті видихнув він й заплющим очі.

– Чую Глас Божий ! – слово залунало над майданом, підхоплене десятками вуст, зринуло в небо й повило там прекрасним мостом – одночамно веселкою та полярним сяйвом, мостом до зірок, до раю, до щасливого й безтурботного життя.

– Але не всім відкрита дорога до щастя ! – тон проповідника зненацька змінився.– Не всіх Господь наділяє щастям навіть у безмежній милості своїй !