Чорт (не скiльки не здивувавшись). Давай стакани.

Чорт вийма з ватнiка кiлька пляшок портвейну. Гриць Якович, який до того лежав смирно, як небiжчик починає нервово перекидатися на простирадлi, бо гадає, що про нього забули. Чорт розливає, Iван Опанасович рiже сало.

Чорт. А шо ж ти, Ваню, далi робитимешь?

Iван Опанасович. А шо. Щас дисертацiю напиздячу i у Броварах дом куплю за 20 тисяч. Я ото блядськi тi квартири не панiмаю — ну шо тут такого? Ото меблю купують, позвуть у гостi i сидять, цiлий день пиздять, а жiнка собi пизду чуха.

Гриць. А що ж робить?

Iван Опанасович. Я люблю, щоб у мене хазяйство було. Кабан, та то та сьо. Вона, курва, звикла там у районо пиздiти, а кабана годувать нада.

Сатана (продовжує спокушать). Ваня, а може ну її к хуям ту дiсєртацiю, давай к блядям поїдемо на дiскатєку. Щас харошi блядi там єсть. Я хату зняв на Барщоговцi — можна хоч тиждень не вилазить.

Iван Опанасович. Е-е, то не можна — начальник буде пиздiть.

Сатана. А ми йому скла товченого пiдсипемо в бутерброди. У нього жiнка ревнива — подумають на неї.

Iван Опанасович. Та воно можна, та у тiх блядєй, я думаю, i трiпер є.

Сатана. Ну, то давай поїдемо, Ваня, в кафе «Ластiвка», приєбемося до армян i пизди дамо.

Iван Опанасович. Та воно можна, але ж там мiлiцiя, я думаю.

Сатана. А ми i мiлiцiї пизди дамо, а потiм похуярим у Дубки i все там на хуй рознесем.

Iван Опанасович. Ге! Дубки — то далеко iти надо.

Сатана. А ми на таксi.