Голос з натовпу. Нiхуя нє пiздєц! Ми тут в пустинi сад зробимо!
Голоси. А вiрно хлопцi! А дiло каже!
Голос. Ураааааа! Вперед, чмо японське!
Всi. Ураааааа!
Завiса.
Остановiсь, мгновєньє — ти прєкрасно!
Дiйовi особи
Iван Опанасович Харченко, лiтературознавець.
Гриць Якович Вареник, тоже лiтературознавець.
Чорт, трансцендентна сила у виглядi рогатого упиздня у ватнiку, ватних штанях i кирзових чоботях.
Хуна, особа жiночої статi.
Сало, їжа Iвана Опанасовича i Гриця Яковича, заповнює простiр мiж шкiрою та м'ясом свинi, на вигляд бiла, на смак жирна речовина.
Портвейн, напiй, який Iван Опанасович i Гриць Якович п'ють вранцi, вдень, ввечерi, а також вночi.
Дiя перша.
Кiмната в общазi, в котрiй живуть аспiранти, Iван Опанасович, Гриць Якович i сало. В кiмнатi — двi кроватi, тумбочки i стiл. За столом сидить Iван Опанасович i їсть сало. На кроватi лежить Гриць Якович Вареник у станi алкогольного токсикозу, загорнутий у ковдру.
Iван Опанасович. Щось випить хочеться, блядь, де ж взять грошi: (до Гриця) В тебе грошi є?
Гриць. Єсть.
Iван Опанасович. Дай менi три карбованцi, я завтра утром тобi вiддам. (Гриць мовчить:)
Iван Опанасович. Чого мовчиш, грошi є?
Гриць. Єсть.
Iван Опанасович. Дай три карбованцi, завтра утром вiддам. (Гриць мовчить:)
Iван Опанасович. Чого мовчиш, грошi є?