Гриць. Єсть.

Iван Опанасович. Дай менi три карбованцi, завтра утром вiддам. Чого мовчиш?

Гриць. Та жалко:

Деякий час обидва мовчать.

Iван Опанасович. Блядь, придумав. Щас гумореску запиздячу.

Iван Опанасович кладе сало, сiдає до машинки i пиздить її по клавiшам.

Iван Опанасович. Такий гумор щас пиздону, що вони повсцикаються усi. (до Гриця Яковича) Ти «Перець» читав?

Гриць. Нi

Iван Опанасович. Очєнь даже напрасно. Там такi хохми єсть — вссатися можна. Там i моє тоже єсть. (Продовжує пиздить по клавiшам, потом видира бумагу i комкає її). Ну його к хуям, краще я оповiдання про колгосп напишу, блядь, в Маладу Гвардiю. (до Гриця) Ти читав Маладу Гвардiю?

Гриць. Нi

Iван Опанасович. Напрасно, там тоже харошi хохми єсть.

Iван Опанасович пиздячить по клавiшам.

Гриць Якович (меланхолiйно). Я сьогодня з Хуною условився, щас прийти должна.

Iван Опанасович продовжує пиздить машинку по клавiшам, потiм iмпульсивно видира бамагу з машинки i зникає в сортирi. Входить Хуна.

Хуна. Я не опоздала?

З сортиру чути огидливе пердiння. Хуна робить вигляд, нiби нiчого не чула.

Хуна. Ви тут сiдiтє, а на дворє такая пагода стаїть.

З сортиру чути огидливе пердiння. Хуна робить вигляд, нiби нiчого не чує.

Хуна. Я прямо не знаю, что ета вєсна со мной дєлаєт.

Гриць Якович тупо мовчить. З сортиру чати якесь шарудiння. Трохи згодом з'являється Iван Опанасович застьобуючи штани. Вiн розпарений i страшний.

Хуна. Iзвiнiтє, можна мiнє?