— Ну, купляй тепер ти.

Толик проковтнув солодку слину, підійшов до лоточниці. Під склом лежали різні конфети: і товсті, і тонкі, і шоколадні, і леденцеві. Толик вибрав найдорожчу, з півнем на фантику, сміливо добув з кишені срібну монету, та коли подав її продавщиці, груди щось здавило, і він ледь чутно промимрив:

— Мені оцю…. за дві копійки.

Кешка подивився на Толика спідлоба, розгублено і здивовано. Потім зітхнув і, нічого не сказавши, пішов у підворіття.

Вдома Толик згорнув з паперу трубку, приплющив її на кінці і подув. Трубка загуділа. «О, винахід!.. Треба хлопцям показати!..» Толик вискочив на подвір’я, повештався біля дров’яних стосів. Але, крім Людмилки та найменшої дітвори, нікого тут не було.

— Людмилко, поглянь, що я винайшов!.. — Толик сунув трубку в рот і загудів. — Здорово?.. Сидів-сидів і винайшов.

Людмилка подивилася на трубку, попросила погудіти, а потім сказала:

— Давай, Только, мінятися. Ти мені трубку, а я тобі якусь іншу річ. — Людмилка витягла з кишені поламане точилко, зубочистку, кусок синього скла і одну копійку з діркою.

Толик оглянув розкладені на Людмилчиній долоні багатства. Узяв копійку.

— Вважай, що ти у мене купила.

Людмилка кивнула.

Толик віддав Людмилці трубку і побіг додому. Дома він нарізав цупкого паперу і почав крутити на олівці трубки. Одні він робив тонкі, інші трохи грубші. Одні гуділи басом, інші тонко, як миша. Толик накрутив трубок повну коробку з-під ботинок і вийшов надвір.

— Найновіший винахід!.. Музичні флейти!..

Маленькі дітваки оточили Толика.

— По копійці, братва… Ви мені копійку, а я вам трубку… Дешево. Даром віддаю…

Малюки заходилися нишпорити в кишенях. Пропонували Толикові поламані брошки, деталі заводних іграшок, формочки для піску. Толик не брав. В одного хлоп’яти знайшовся в кишені п’ятачок і дві копійки.

— Скільки на ці гроші? — спитав він.