— Що це, Мишку?..

— Утильсировина. Ти поможи, Кешко, добре?.. У нас в школі папір збирають, і пляшечки, і брухт.

— Це ж навіщо? — Кешка заглянув у мішок, ніби він зроду не бачив старої шпалери.

— Дивак ти смішний! Це ж державі, розумієш, допомога… Утильсировина. Така дуже важлива сировина… Із старого паперу можна зробити новий і не треба дерева спилювати. А пляшки варто лише добре помити і все — знову наливай у них парфуми й ліки… А з брухту навіть трактор можна справжній зробити. Ну то як?.. Допоможеш?..

— Добре, — погодився Кешка. — І для мого класу буде… Пішли збирати!..

— Завтра почнемо.

У школі, де вчився Толик, теж збирали папір і пляшечки. Деякі учні з їхнього класу вже принесли утильсировину, а Толик весь час відкладав. Але ж тепер!

Він помчав додому, знайшов старий кошик.

«А дзуськи… Я перший усі пляшки і весь папір у будинку позбираю… Ви у мене побігаєте по сходах…»

Толик похапцем проковтнув суп і макарони із сосисками, збрехав тітці, що поспішає до школи в справах і що він скоро прийде.

На шостому поверсі на сходах було світліше, ніж унизу. Стіни будинків не заступали неба.

Толик оглянувся і боязко натиснув кнопку дзвінка.

Двері відчинила літня жінка у фартусі.

— Що тобі, хлопчику?..

— Папір і флакончики у вас є?

Жінка здивовано нахилила голову, ніби не почула.

— Це для держави треба. Сировина, розумієте?.. Зараз школи збирають.

Жінка посміхнулася.

— Піду подивлюся, — може й знайдеться що-небудь. — Вона причинила двері. А Толик уже дзвонив у другу квартиру.

— Папір і флакончики є?.. Державі допомога… Цінна сировина для промисловості…

Він одразу помітив, що слова «на допомогу державі» чудово діють на людей. Всі починають усміхатися, хвалять його і несуть різні пляшки, папір, старі свічники, лампи, тарілки, каструлі, зім’яту, позеленілу, але дуже цінну для промисловості мідь,