Аксель Скунс — «негоціант»:

— О, ще один судовий виконавець! Описуйте, описуйте все! І цей костюм, що на мені,— він у мене один. І оцю кімнату — вона у мене теж одна! І, хай йому біс, дружину. Хоча ні, дружини ви в мене не опишете. Дружини в мене немає. Покинула! Покинула вчетверте, і цього разу, можете мені повірити, остаточно! Ро-зо-рився. Все!

Оце так новина! За останній час у мене, крім судових виконавців, нікого не було. Містер Хьюсон? Нерадий! Так, так, нерадий! Зараз не до світських умовностей, хай йому біс. А чого радіти! Ви мені принесли звістку про несподівану спадщину? Чи, може, всі мої кредитори змилостивились, і у вашій кишені листи, де вони повідомляють про необмежене фінансування? А якщо ні, то забирайтеся під три чорти, містер Хьюсон! Тепер у мене лише одне заняття. Яке? Бо-го-хуль-ствую!

Ні, мені не соромно. Хай соромиться цей старий лицедій — бог (ви бачите, як я богохульствую!). Ну, що ж, сідайте. Так, так, на ліжко. Стільців у мене вже давно немає.

Кого? Кого? Иоахіма Кунца? Так, так… Знаю я вашого Кунца! І мені приховувати нічого! Можете писати про мене в усі газети! Мені на все наплювати. Чи ви думаєте, що Аксель Скунс почне викручуватись і буде щось приховувати? Хе-хе! Ви мене не знаєте, юначе. А ваш Йоахім завжди удавав з себе Ісуса! йому я теж не вірю, як не вірю і цьому біблейському красунчику. Взагалі не вірю нікому!

Я все знаю наперед. Ви зараз почнете говорити мені, що я зробив нечесно. Виголошуватимете всякі слова на зразок «товаришування», «рука допомоги», «чесність». А я таких слів не знаю: я не-го-ці-ант.

«Рука допомоги»! Хе-хе! А хто подав мені цю «руку», коли я опинився в Індії на мілині? І на якій мілині! Послухайте, юначе!

У 1938 році я повіз в Індію партію верстатів. Ах, друже, тоді я був на 25 років молодший і в мене все було попереду. Хоча, якби я знав, що чекає мене попереду, то напевно, поступив би в поліцію! І не інакше.