
Хелл! Ніколи, поганець, не обізветься… Хелл! Ні, я коли-небудь викину цього старого п’янюгу. Хелл!!! Ну, нарешті. Стань прямо. Пряміше! Ще пряміше, ідіот! Дивуюся, чому в мене немає ще розм’якшення мозку через цього йолопа.
Слухай, якщо через п’ять хвилин тут не буде справа, як ви сказали, сер, ага, Біллітера, то завтра в поліції її величності на одного кретина буде менше! І не здумай замість Біллітера приволокти сюди справу про перевантаження судна або довідку про тоннаж.
Ось з такими людьми доводиться працювати, містер Коссен, тобто Хьюсон, пробачте. Але що ж могло вас зацікавити в цій справі? Факти? Які факти, містер Хінсен? Ні, не треба мені цього говорити! Я все-таки служу в поліції! Не переконуйте мене, дістати дозвіл у самого полковника лише для того, щоб задовольнити свою цікавість! Ну, не хочете говорити — не треба.
Нарешті прийшов! Полюбуйтеся на цього молодика, містер Хірсон. Чого хорошого від нього можна чекати? Не сумнівайтесь, у цій папці замість справи вашого капітана підшивка бортових розписок, які втратили силу, Гм… Дивно, не наплутав. Справді, є така справа «Капітан Біллітер». Тримайте цю папку, містер Хольсон. До речі, чому це у вас норвезьке прізвище? Ах, пробачте, не спав ніч… містер Хьюсон. Тільки спочатку вибийте з неї пилюку. Хороша папка, містер Карл… тобто Кінну, словом, хороша папка, сер! Три унції пилюки і два убогі папірці. Ха-ха!
Ні, ні, не намагайтеся прочитати. Що ви! Це не шифр. Просто звичайна поліцейська стенографія. Так, у ті роки магнітофонів не було, і кожен слідчий писав скорописом. Але, якщо хочете, я до ваших послуг. До п’ятої години, а там прийде зміна і треба іти спати.
Що ж вас цікавить? Усе? Ну, все — це навряд чи цікаво. Звичайні протоколи допитів. Можете переконатись. Ось, наприклад, «Я, Кліффорд Біллітер, капітан торговельного судна «Пракситель», який належить фірмі «Хогг і Бремлі», під присягою підтверджую, що слон, навантажений на корабель у Бомбеї для фірми «Гагенбек і сини» в Гамбурзі, зник при таємничих обставинах у Біскайській затоці 11 вересня 1938 року».
