Фрау Вернер зашилила губи в догідливій посмішці.

— Я все зроблю, панове.

Сідаючи в машину, Беккенбауер мовив гауптштурмфюреру:

— Можливо, ще не пізно, і спробуємо взяти його в Гаазі.

Крейцберг підняв комір плаща.

— Мерзну я, — поскаржився. — Чи не захворів? До речі, ця фрау Вернер казала, що Мертенс дзвонив якомусь генералові й відклав зустріч…

— Я теж звернув на це увагу. Можливо, ділове побачення, а може?..

— Хто видав йому перепустку до рейху?

— Ось ви і з'ясуйте це, дорогий Гансе. А я доповідатиму групенфюреру.

Вислухавши доповідь, шеф гестапо групенфюрер СС Генріх Мюллер ворухнувся в кріслі й простягнув руку. Беккенбауер зрозумів його без слів.

— Ось що було на цій плівці. Фотографії п'ятьох найважливіших документів ОКВ, і я гадаю…

— Що ж ви гадаєте?

Та Беккенбауер уже зрозумів свій прорахунок.

— Я хотів сказати, що чекаю на ваші вказівки, групенфюрер.

— Зараз вилітайте до Гааги. Не думаю, що Мертенс чекає на вас, але все ж ми обложимо його гніздо. Заходжуйтесь коло фірми, Беккенбауер, цей Мертенс не міг не наслідити, і якщо ви на нього вийдете…

Мюллер не доказав, але Беккенбауер знав, що саме той мав на увазі: за затримку агента такого рангу він одержить рицарський хрест і чин штандартенфюрера.

— Ви діяли сьогодні чудово, — піддав куті меду Мюллер, — і я сьогодні доповідатиму про це рейхсфюреру. Слід перебрати всіх, хто мав доступ до цих документів ОКВ.

Беккенбауер не став заперечувати, хоча був певен, що справа ця безнадійна: план «Барбаросса» був одною з найбільших таємниць рейху, і все ж росіяни якось довідалися про нього.

— І от що… — групенфюрер примружив око, наче підморгував Беккенбауеру. — У Брюсселі запеленговано рацію, яка працює на Москву. На неї полюють уже три тижні. З'ясуйте, чи нема зв'язку між Мертенсом і брюссельським радистом?