Ця маленька таємниця скрасила його сіре й одноманітне життя, він ніби виріс у власних очах: здібний інженер, що змушений виструнчуватися перед телепнем фельдфебелем, раптом знову відчув свою зверхність над цим тупаком, і не лише над ним — над самим лейтенантом, що уособлював у його нинішньому житті мало не найвище начальство. Ця таємниця повернула Туркмейєру людську гідність: він ставав струнко перед фельдфебелем і їв очима лейтенанта, але десь у глибині його очей прониклива людина побачила б зневагу і навіть презирство.

Та хто міг прочитати щось у вирластих очах Франца Туркмейєра?

Слухаючи гауптштурмфюрера, Туркмейєр теж спочатку відчував зверхність над вискочнем у блискучих чоботях. Чи може розумітися на радіосправі есесівський бовдур?

Але ж від цього бовдура залежала подальша доля Франца Туркмейєра, одне його слово, і… Східний фронт, де єфрейторові доведеться стріляти і де в нього теж стрілятимуть.

А якщо він викладе свою ідею — здобуде авторитет, його не забудуть, з ним рахуватимуться, на Східний фронт не пошлють.

Але ж хто сказав, що його пошлють тепер? На секунду Туркмейєр піймав погляд гауптштурмфюрера, і в ньому прочитав присуд собі — звичайно, інженер, фактично — конструктор, і нічого не зробив для перемоги рейху. Так, на нього першого впаде гнів Ланвіца.

Після наради Туркмейєр зайшов до вбиральні й довго мив руки, дивлячись, як стікає вода з його вкритих рудим волоссям пальців. Зрештою, він не зробить нічого страшного, він запропонує лише технічну новинку, щось на зразок удосконалення виробництва…

Єфрейтор струсив краплі з пальців, старанно витер руки.

Так, пеленг підпільних рацій — це виробництво, а він як інженер і конструктор мусить дбати, щоб технічна думка не стояла на місці.

Цей брюссельський радист дуже спритний, і невідомо, чи вдасться Ланвіцові взяти його…