Гестапівці нарешті вдерлися в кімнату. Побачили, як Ланвіц тягне з каміна кодову книгу. Обережно, долонями пригасив вогонь. Наказав, не підводячись і не обертаючись:

— Увімкніть світло, бовдури!

Спалахнула горішня лампа, і Ланвіц підвівся, тримаючи книгу обома руками. Стояв посередині кімнати, притиснувши її до грудей, і посміхався.

— Ви поранені, гауптштурмфюрер? — ступив до нього Габер.

— Що з радистом?

Габер повернув радиста горілиць, сильно поплескав по щоках.

— Ви влучили йому в руку, — доповів. — Чудовий постріл!

Радист розплющив очі. Дивився тупо, нарешті збагнув, що сталося, і жах зсудомив його обличчя.

Габер підвівся.

— У вас кров на мундирі, гауптштурмфюрер…

— Тримайте його! — крикнув Ланвіц.

Габер ударив радиста чоботом, та було вже пізно. Той устиг вихопити з-під себе пістолет і вистрілити собі в скроню.

— Чому ви не обшукали його, Габер? — заревів Ланвіц.

— Він однак нічого б не сказав, — заперечив оберштурмфюрер. — Людина, яка має мужність пустити собі кулю в лоба…

— Іноді це роблять боягузи!

— Але ж операція закінчилась успішно, — зробив ще одну спробу Габер, — ви маєте кодову книгу…

— Він встиг послати сигнал про небезпеку?

— Після закінчення передачі ми витримали паузу, як і домовлялися.

— Ну, гаразд, — трохи пом'якшав Ланвіц. Розпорядився: — Обшукати дім! І ретельно!

Мертенс відкотив комір пальта й насунув капелюха на чоло. Мряка другий день висіла над Брюсселем — пронизлива сльота, коли не хочеться виходити на вулицю. Сидіти б коло каміна, простягнувши до полум'я ноги в теплих пантофлях, і читати легкий французький роман… Щоправда, зараз навіть заможний бельгієць не завжди може дозволити собі розкіш погрітися біля каміна. Навіть на паливо заведено картки, видають тільки по кілька брикетів, а на чорному ринку вони поштують стільки, що й не захочеш того тепла.