Отже, нема ще одної рації, і він ніколи більше не побачить Клода Тюрбіго…

Але ж чи встиг Клод дати сигнал про небезпеку?

У тому, що Тюрбіго не скаже жодного слова, Дюбюель був переконаний. Подумав: «Як це добре — бути впевненим у товаришеві!»

І все ж провал Клода Тюрбіго ставив перед Дюбюелем проблеми, які важко було розв'язати. Головне — код. Чи встиг Тюрбіго знищити кодову книгу? Зрештою, це не мало істотного значення, однак цим кодом користуватися вже не можна. Але цього не знає Коломб, він виходить у ефір двічі на тиждень, іноді й частіше, і післязавтра чи трохи пізніше абверівські дешифрувальники прочитають його чергову радіограму й розшифрують попередні повідомлення. В абвері та СД одразу зрозуміють, що інформація надходить з ОКВ.

Що ж, півроку тому, перекидаючи із Швейцарії до Брюсселя Клода Тюрбіго, вони припустилися похибки — Тюрбіго мусив мати окремий код. Правда, тоді у них не було його, але вже місяць тому Центр переправив їм нові кодові книги.

На брюссельському вокзалі Жан Дюбюель написав листа в Женеву. Всього кілька рядків: вітав якогось Анрі з днем народження і повідомляв, що справи фірми в Брюсселі йдуть не вельми добре. Марку на конверті приліпив ліворуч у самому куточку над адресою — це й був сигнал, що треба тимчасово припинити весь радіозв'язок.

Шеф імперського гестапо групенфюрер СС Генріх Мюллер, ознайомившись лише з кількома телеграмами, надісланими в Москву з Бельгії та Швейцарії, подзвонив начальникові шостого відділу СД бригадефюреру СС Вальтеру Шелленбергу.

— Чи знайдеться у вас кілька хвилин для цікавої розмови? — промуркотів у трубку.

— Ви ж знаєте, для розмови з вами я завжди знайду час. Крім того, нецікавих розмов у нас із вами, дорогий Генріху, поки що не було.

Мюллер завважив у цій репліці якийсь небажаний підтекст, але докопуватися до істинного сенсу сказаного не хотілося. Зараз він утре носа цьому зарозумілому вискочневі.