Мюллер уявив, як тупотітиме ногами Гітлер, як кидатиметься телеграмами, і мимоволі зіщулився. А з цього Шелленберга, як з гуски вода. Щоправда, він завжди може послатися на те, що «команда Ланвіца» підпорядкована безпосередньо гестапо і що в ній працюють переважно люди Канаріса. Адже 621-ша рота радіонагляду — дітище абверу. Та все ж хто відповідає в СД за зарубіжну розвідку й контррозвідку? Начальник шостого відділу Вальтер Шелленберг, і цього разу йому не викрутитись.
Але до чого веде бригадефюрер?
— Ви хочете сказати, Вальтер, — почав обережно, — що ми повинні зажадати від Ланвіца конкретних термінів ліквідації російських радистів?
«Боже мій, який віслюк!» — подумав Шелленберг. Не може ж він розмовляти з цим йолопом у мундирі групенфюрера відкритим текстом, адже кожне їхнє слово фіксується. І все ж доведеться бути більш, — як би це висловитись? — зрозумілим…
Шелленберг посміхнувся: завжди приємно відчувати свою зверхність над іншим. Поплескав долонею по розшифрованих телеграмах.
— Для того, щоб зібрати такі матеріали, потрібно мати широку шпигунську мережу, — почав вкрадливо. — Росіяни створили її задовго до війни, вони мають десятки рацій, які обслуговують сотні шпигунів, навіть тисячі, в цьому я переконаний.
Мюллер дивився на нього здивовано, але раптом зморшки на його чолі розгладилися, і він полегшено зітхнув.
— Я цілком згодний з вами, бригадефюрер, — мовив розважливо. — Ліквідувати цю банду важко. Це справа не одного місяця, навіть кинувши всі наші сили, ми не можемо бути певними…
«Нарешті дійшло», — з полегшенням подумав Шелленберг.
— Такого висновку дійшов адмірал, — не дав доказати Мюллерові. — Він проаналізував найновіші розвідувальні дані й жахнувся.
— Є від чого схопитися за голову, — погодився групенфюрер. — Але куди ж дивився абвер?
Саме цього запитання й чекав Шелленберг. Учора ввечері він зустрівся з шефом абверу адміралом Канарісом. Шелленберг прогулював свого улюбленця — попелястого датського дога, адмірал вів на поводку двох злих такс. Бригадефюрер почав обережно промацувати Канаріса: розмова з адміралом завжди імпонувала йому — ходиш, мов по лезу бритви.