Та про що веде мову бригадефюрер?
Мюллер сперся грудьми на стіл, поклавши руки на ідеально відполіроване дерево. Так, він і сам знає, що один з його офіцерів виявився типовим нездарою, його вже розжалувано в рядові й відправлено на Східний фронт, і нема чого пхати носа в чуже просо.
Але в словах Шелленберга є логіка, і варто прислухатися до його порад.
— Людина, котру відпустив ваш… — бригадефюрер наголосив на цьому слові, ледь-ледь, та все ж наголосив, — оберштурмфюрер Габер, мала посвідчення співробітника організації Тодта. Тепер згадайте недавній випадок із мікроплівкою, знайденою в монеті. Ми встановили, що цю плівку одержав, певно, від когось із чинів ОКВ якийсь Пауль Мертенс, директор фірми «Гомес» у Гаазі. Фірми, тісно зв'язаної з організацією Тодта.
— Посвідчення в цього брюссельського типа було фальшиве, — вставив Мюллер, — і якби Габер подзвонив у канцелярію генерала Люблінга…
— Можливо, оберштурмфюрер мав честь розмовляти з самим Паулем Мертенсом, і ви поставились до Габера гуманно, лише відправивши його на Східний фронт.
Мюллер мимоволі стиснув кулаки. Так, Шелленберг має рацію, і голову Габеру мали відтяти в Маобіті. Взявши гаагського резидента, вони могли б вийти на людину з ОКВ, яка постачала йому інформацію.
— Справді, тепер не зарадиш, — примирливо пробурмотів Мюллер, — не думаю, що це був резидент, мабуть, звичайнісінький зв'язковий.
— Пауль Мертенс, — заперечив Шелленберг, — настільки глибоко проник в організацію Тодта, що зміг одержати там дозвіл на в'їзд у рейх. І я прошу вас дати завдання вашим людям придивитися до всіх закордонних фірм, які мають стосунки з організацією Тодта.