Директор погукав:

-- Августе, йди-но сюди!

Iз найближчого фургона вилiз якийсь заклопотаний молодик i дружньо привiтався зi мною.

-- Це Август, клоун, -- пояснив директор. Я впiзнав його не вiдразу.

Августовi ж директор сказав:

-- А це наш новий спiвробiтник.

Я промовчав i вирiшив поки що взагалi нiчого не казати. Хотiлося побачити, що ж то буде далi. Признаюся, у цю мить я геть забув про Чистуна, такий був схвильований.

Ми вийшли на манеж. Тут було якось незатишно, пахло тваринами. Вправлялися кiлька жонглерiв. Директор звернувся до них:

-- Товаришi, дайте мiсце ось цьому хлопчинi, подивимось, на що вiн здатний.

А потiм до мене:

-- Будеш так виступати чи одягнеш спортивний костюм?

На жаль, костюма у мене не було, i я вiдповiв:

-- З вашої згоди я виступлю так.

-- Тiльки не забрудни одягу, -- застерiг мене клоун.

-- Почали! -- крикнув директор. -- Давайте сюди понi!

Вiн був такий жвавий, не давав нiкому й слова сказати. Все мало робитися швидко.

-- Отже, -- звернувся вiн до мене, -- тобi ясно: ти виступаєш iз клоуном. Поки що сиди у залi. Вийдеш на манеж, коли скiнчить Август. Сядь отам ззаду.

Я послухався i сiв на лавку. Ввели понi. Клоун Август спробував був на нього сiсти. Вiн незграбно скочив кониковi на спину i вiдразу ж сповз на землю з протилежного боку. Тодi вiн спробував сiсти ззаду, але знову впав. Цього разу головою в пiсок.

Ой же ж i реготав я! Тепер коник утiкав, Август слiдком за ним. Але сiсти йому не пощастило. Вiн тiльки мiцно вхопився за хвiст i двiчi пiдряд перекинувся в повiтрi. Нарештi Август таки опинився на конику. Тiльки лежав вiн якось кумедно, а коник дико мчав по манежу. Ось клоун зробив сальто, упав iз коника i побiг з манежу.

-- Браво! -- вигукнув директор. -- Чудово, Августе. А зараз черга нашого Бамбiно.