Та хоч яка би була потенційна сума, Ділон сподівався на грубеньку її частку. В цьому сенсі все було гаразд: капітан не був скнарою. І взагалі, він був людиною справедливою та чесною.

— А ти певен, що ці йолопи підписали контракт, Діле? — спитав капітан Джек.

Ділон озирнувся і поглянув на корму, де скупчилися шестеро гульвіс із острова Мангеттен, що зібралися в таку собі «парубоцьку подорож», бо один з них мав невдовзі одружитися. Вони почали пиячити з першими променями сонця і були вже такі п'янючі, що могли попадати за борт від найменшого різкого руху.

— Підписати-то вони його підписали, — відповів Ділон, повільно кивнувши, — але сумніваюся, що хто-небудь з них прочитав додаток, надрукований дрібним шрифтом.

А якби вони його уважно прочитали, то дізналися б, що засмаглим п'яницям-туристам не дістанеться з гігантського тунця ані шеляга. Де завгодно, тільки не на «Багамі-мамі». Сто відсотків виручки мало піти капітану та екіпажу. Крапка. Кінець історії про Велику Рибину.

— Ну що ж, — мовив капітан Джек, заглушуючи спарені двигуни судна і скеровуючи його до пристані. — Ходімо влаштуємо сенсацію.

Навіть на Багамах, з їхньою атмосферою максимальної розслабленості та невимушеності, великий і галасливий натовп цікавих глядачів зібрався біля рибальського човна з суто нью-йоркською швидкістю. Роззявивши роти і витріщивши очі, дивилися вони з наростаючим гамором, як «виделка» підйомника несла гігантського тунця на «офіційні» пристанські ваги. А що, як вони виявляться не досить міцними та зламаються?

Сяючи від радості, капітан Джек Тернер добродушно поплескав по спині майбутнього жениха і повідомив йому, що ніколи в житті не зустрічав такої прекрасної компанії рибалок. «Хлопці, ви — найкращі, — сказав він. — І сьогодні ви це довели».

— Краще бути вправним, аніж таланистим! — гукнув йому один з нежонатих парубків.