Згiдно з твердженням жерця, вiдтодi звiр почав швидко рости. Незабаром вiн уже був по пояс людинi. Звiр лишався таким самим слухняним, як i ранiше. Та чомусь жрець старався не повертатися до нього спиною.

Невдовзi i жерця знайшли у храмi мертвим з раною на потилицi.

Звiр зник...

Це i є, як стверджує iсторик Ертаун, перше свiдчення про бiлих звiрiв.

Я вирiшив перевiрити його твердження. Для початку необхiдно було зiбрати i систематизувати свiдчення очевидцiв про зустрiчi з бiлими звiрами, впевнитись у їхнiй достовiрностi, потiм порiвняти їх мiж собою.

Але подiї розвивалися надто швидко, моя праця не встигала за ними. Бiлi звiрi почали з'являтися всюди - на дорогах, у селищах. Вони вже нападали не на окремих осiб, а на групи людей.

Мене ввели до урядової комiсiї. Я виїхав у мiсцевiсть, де було зареєстровано кiлька таких нападiв. Нас супроводжували сотня солдатiв i провiдники-мисливцi.

Невдовзi провiдники знайшли лiгво бiлих звiрiв i влаштували облаву. Я мiг на власнi очi пересвiдчитися, що чутки про невразливiсть i хитрiсть бiлих звiрiв дуже перебiльшенi. Щоправда, самиця силкувалася вiдвести мисливцiв подалi вiд лiгва, але так само чинять i iншi тварини. Однак солдат, що застрелив її, стверджував згодом, нiби погляд самицi був не звiрячий, а осмислений. Та чи можна вiрити солдатовi, бабуся якого походила з племенi чафхiв?

Одного з дитинчат бiлих звiрiв менi вдалося привезти додому. Про висновки комiсiї доповiли зiбранню жерцiв, а вони оповiстили про них народ. Панiка трохи зменшилась.

О, якби я мiг передбачити майбутнє!"

- А що коли це були зовсiм не звiрi? - пошепки мовив Тiм, округлюючи прозорi очi-крижинки й зводячи рiдкi брови.

- Хто ж тодi? - безвинно спитав Семен.

- Вiн пише "небеснi" й твердить, що. вони з'явилися з космiчного апарата, - невпевнено почав Тiм, введений в оману тоном товариша, - крiм них, якщо вiрити свiдченням, в апаратi нiкого не було. Виходить, вони самостiйно керували кораблем. Фатальна помилка могла таїтися в тому, що їх вважали за звiрiв.