Старцев мовчав. I Янову здалося, що тому потрiбно пояснити щойно сказане:

- Я веду це до того, щоб ти зрозумiв, чому Земля не змiнить рiшення щодо винуватця аварiї, хоча б ми й наполягали на тому. Я певен, що спершу ми самi, неодмiнно ми самi маємо розiбратись у тому, що сталося...

Раптом Янову знову спливли на пам'ять слова Гришина. I в ньому промайнуло тривожне вiдчуття вини: "Мабуть, я теж надто далеко зайшов".

Старцев усе ще дивився кудись повз Янова. Янов мимоволi скопiював його погляд i здригнувся, побачивши те, чого ранiше не помiчав. Весь час дивлячись на телеекран, на обличчя Старцева, вiн не бачив, що на пультi вiдеофона свiтиться тьмяний рубiновий вогник. Хтось пiдключився до розмови!

Янов знав, що пiдключитися в такий спосiб можна тiльки з головного пульта управлiння. Там мав чергувати Гришин. Тепер вiн розумiв також, чому Старцев поводився так дивно. Той з самого початку бачив червону лампочку.

Не уриваючи зв'язку iз Старцевим, Янов увiмкнув зв'язок з головним пультом управлiння. Червона лампочка згасла, ледве вiн потягся до клавiшiв. Зображення Старцева зайняло пiвекрана, на другiй половинi виникло зображення просторого примiщення головного пульта. Там нiкого не було.

- Де Гришин? - Янов упiймав себе на тому, що запитання прозвучало досить рiзко, хоч адресувалося всього лиш ЕОМ.

- Сiмнадцять хвилин тому черговий пiлот Гришин перевiв контрольнi показчики з приладiв головного пульта на пульт в лабораторiї фiзико-хiмiчних дослiджень, де вiн зараз перебуває, - повiдомив автомат. - Вас з'єднати з черговим пiлотом?

- Не треба, - вiдповiв стомлено Янов i вимкнув зв'язок.

Вiн заклав руки в кишенi комбiнезона й почав ходити сюди-туди по каютi. Старцев спiвчутливо дивився на нього...

- Що ж, - сказав Старцев по хвилi мовчання, - дещо ми все-таки з'ясували. Ми обидва тепер точно знаємо, що непричетнi до аварiї. Непричетний i Гришин.