- Так, - механiчно кивнув Янов. Вiн спинився в тривожнiй задумi: Новиков... i Сергєєв.

- Новиков i Сергєєв.

- Ми все-таки розберемося в цьому самi, без допомоги Землi.

- Що ж, мабуть, так буде краще.

- Що нового? - спитав Старцев, увiйшовши до кают-компанiї, й зупинився бiля крiсла Янова.

Сергєєв вимкнув вiдеомагнiтофон i обернувся до них.

- Усе як i було, - зiтхнув Янов, поводячи плечима. - Дуже важко ось так, коли нам нiчого невiдомо про тих, хто вигадав цю писемнiсть...

- Ти песимiст, - пiдбадьорливо ляснув його по плечу Старцев.

- Чому ж нiчого невiдомо? -з видимим зацiкавленням пристав до розмови Сергєєв. - По-перше, живi органiзми на планетi, уламки якої стали поясом астероїдiв, були збудованi теж на основi вуглецю. Силу тяжiння визначено з великою точнiстю, отож можемо вирахувати розмiри тварин, котрi жили на нiй. Вiдомостi про рельєф, а також клiматичнi умови планети, яка загинула, у нас є. Знаючи загальнi закони еволюцiї життя, неважко уявити еволюцiю життя й на цiй планетi, причому...

- Це... неймовiрно! - смерчем увiрвався до кают-компанiї Гришин. - Це... Це бiльше, нiж неймовiрно! - Розгублений до краю, вiн зупинився, переводячи подих.

- Що сталося? - спитав Янов.

Старцев теж напружено дивився на Гришина, й нi вiн, нi капiтан (Новиков чергував у рубцi управлiння) не помiтили, як в одну мить, рвучко, що не пасувало його звичнiй флегматичностi, випростався в крiслi iнженер-випробувач Сергєєв, як поглядом упився Гришину в обличчя, немов передчуваючи, що нарештi почує щось для себе найголовнiше.

- Ви не повiрите...

- Толю, заспокойся i розказуй по порядку, - попросив Старцев.

- Я був у лабораторiї, i раптом, сам не збагну як, менi прийшла думка - перевiрити iнформацiю "Прогресу-1" про Рену. Спочатку я вiдкинув її як безглузду, але врештi менi здалося, що тут є певний сенс... Побачивши наслiдки першого дослiдження, данi ЕОМ, я просто очам не повiрив: Рена мала таку ж атмосферу, як i Земля! Я повторив - той самий наслiдок! Почав iншi... - Гришин на мить замовк, щоб знову перевести подих.