Янов i Старцев дивились на нього, i з напруженостi їхнього погляду було видно, що вони не зовсiм вiрять тому, що каже Гришин, не можуть повiрити...

- Тодi я почав iншi... В атмосферi Рени 22,36 вiдсотка кисню! Є вода, великi масиви рослинностi! Ви розумiєте?

- Помилки немає? - автоматично спитав Старцев.

- Ну, от! - образився Гришин.

В кают-компанiї запала тиша, така тиша, що стало чутно, як потрiскують розряди за щитами приладiв i гудуть силовi трансформатори.

- З усiм цим треба ознайомити Новикова, - опустивши погляд на передки своїх черевикiв, сказав Сергєєв.

- Авжеж, - кивнув Янов.

Старцев пильно подивився на Сергєєва.

Новиков, тiльки-но побачивши їх на екранi, одразу вiдчув, що сталося щось несподiване й серйозне, можливо, навiть те, чого кожен потай сподiвався пiсля загадкового виходу одного з них з анабiозу, виходу, який передував неполадкам у системi маршового двигуна. Вiн завмер у тривожному чеканнi; за його спиною на екранi зовнiшнього огляду слiпуче сяяла 61 Лебедя.

Гришин, цього разу вже не так схвильовано й плутано, переповiв йому все, що вже знав екiпаж у кают-компанiї.

- Незрозумiле... - вражено проказав Новиков. - Невже "Прогрес-1" передав дезiнформацiю?.. Але навiщо? - Вiн здивовано знизав плечима.

- А ти гадаєш, що життя на Ренi - там же є чимало рослинностi - виникло й досягло такого рiвня розвитку за час пiсля вiдльоту "Прогресу-1"?- усмiхнувся Янов.

- Та хiба це важливо! - не витримав Гришин. - Хоч би що там було, а ми вiдкрили iнше життя! Iнше життя, а може, й iншу цивiлiзацiю. Невже це не зрозумiло?

- Все так, - сказав Старцев, заспокiйливо поклавши йому руку на плече. - Однак тут надто вже багато дивного.