Поки Малий сидів у Карлсона, мама була влікаря. Затрималася вона там довше, ніжгадала, і як нарешті прийшла додому, Малийуже спокійно сидів у своїй кімнаті йроздивлявся на марки.

- Привіт, Малий,- сказала мама.- Ти зновуперебираєш свої марки?

- Еге ж,- відповів Малий, і то була правда.

Що він ще хвилину тому був нагорі, на даху,Малий не признався. Звісно, мама дуже мудраі розуміє майже все, проте Малий не був цілкомпевний, що мандрівку на дах вона такожзрозуміє. Він вирішив нічого не казати проКарлсона. Принаймні тепер. Не казати, покився родина збереться до столу обідати. Тобуде чудова несподіванка для всіх, до того жмама якась не дуже весела. Біля очей у неїзалягли зморшки - звичайно їх там не було. «Чогоб то?» - здивувався Малий.

Нарешті всі посходились і сіли до столу:мама, тато, Боссе, Бетан і Малий. На обід булиголубці, і Малий, як завжди, здирав капусту.Він її не любив і їв тільки те, що буловсередині в голубцях. Зате в ногах йому підстолом примостився Бімбо, а він їв щозавгодно. Малий згорнув капусту докупи йкинув під стіл.

- Мамо, скажіть, щоб він не робив так,-мовила Бетан.- Бімбо стає нестерпний...достоту, як і Малий.

- Так, так,- мовила мама.

Видно було, що вона не слухала Бетан.

- Як я була мала, то мене силували їстивсе,- сказала Бетан.

Малий показав їй язика:

- Ти ба! Але не видно, щоб тобі їжа дуже пішлана користь.

У мами раптом виступили сльози на очах. [401]

- Не сваріться, прошу вас,- сказала вона.- Яне можу чути вашої сварки.І тоді всі довідалися,