- їв мене ще є рипучі черевики.

Мама почула його слова. Вона почервоніла йквапливо сказала:

- Ви, мабуть, любите дітей, панно Цап,правда? [404]

- Люблю, якщо вони виховані,- відповілапанна Цап і втупила очі в Малого.

Мама знов зніяковіла.

- Я не знаю, чи Малий дуже вихований,-промурмотіла вона.

- Але він буде вихований,- запевнила паннаЦап.- Почекайте тільки. Я колись гляділа дітей.

Малий злякався. Йому стало шкода тих дітей,що їх колись гляділа панна Цап. І тепер вінсам буде такою дитиною! Було чогонаполохатись!

Мама теж трохи задумалася. Вона погладилаМалого по голові й мовила:

- Ну, як казати про нашого хлопця, то нанього найкраще діє ласка.

- Але я помітила, що ласка не завжди помагає,-заперечила панна Цап.- До дітей треба ще йтвердої руки.

Потім вона сказала, яку хоче платню, іпоставила вимогу, щоб її звали хатньою робітницею,а не служницею. На цьому й домовилися.

Саме тоді вернувся з контори тато, і мамавідрекомендувала:

- Наша хатня робітниця панна Цап.

- Наш хатній цап,- сказав Малий і щодухукинувся до дверей. Бімбо шалено загавкав іпомчав за ним.

А другого дня мама поїхала до бабусі. Всіплакали, коли проводжали її, а найдужчеМалий.

- Я не хочу бути з хатнім цапом,- хлипав він.Він зрозумів, що таки доведеться йому бути знею.

Адже Боссе й Бетан приходять зі школидалеко за південь, тато з контори не ранішеп'ятої. І Малий багато-баґато годин буде самзмагатися з панною Цап. Тому він і плакав.

Мама поцілувала його. [405]

- Не плач, синку, задля мене! І нізащо неназивай] її хатнім цапом! 1

Лихо почалося другого дня, тільки-но Малийвернувся5 зі школи. Не було на кухні мами з