- Підобідок тільки псує апетит,- заявилавона.- Тут немає ніяких булочок.
А проте вона таки спекла булочки. На відчиненомувікні їх холонула повна таця.
- Але ж...- почав Малий.
- Ніяких але ж,- сказала панна Цап.- До тогож я не хочу, щоб діти товклися на кухні. Ідидо своєї кімнати й готуй уроки. Повіськурточку, помий руки. Ану гайда!
Малий пішов до своєї кімнати, сердитий іголодний. Бімбо лежав у кошику й спав, та яктільки з'явився Малий, він миттю схопився наноги, побачивши його. Малий пригорнув Бімбодо себе.
- Тебе вона теж кривдила? О, я не зношу її!Повісь курточку, помий руки!.. Може, ще йперевдягтися та вимити ноги, га? Я й самзавжди вішаю курточку, не треба менізагадувати!
Він шпурнув курточку в кошик, Бімбо відразувмостився на ній і заходився гризти рукав.
Малий підійшов до вікна й виглянув надвір.Йому було так гірко, він так тужив за мамою!Аж ось раптом він побачив таке, що зразуповеселішав. Над дахом по той бік вулиці літавКарлсон. Він кружляв між димарями і час відчасу весело перекидався в повітрі.
Малий схвильовано помахав йому рукою, іКарлсон так швидко завернув до нього ішугнув у вікно, що, якби Малий не відскочивубік, той гильнув би його по голові. [406]
- Гей-гоп, Малий! - гукнув Карлсон.- Я, здається,не зачепив тебе, то чого ж ти такийнасуплений? Може, заслаб?
- Ні, зовсім ні,- сказав Малий.
І він розповів Карлсонові про своє лихо:що мама поїхала, а натомість вони маютьхатнього цапа, такого набридливого, лихогой скупого. І що він навіть не дістав булочки,коли повернувся зі школи, хоч на вікні стоїтьповна таця свіжих булочок.
У Карлсона заблищали очі. [407]
- Тобі пощастило,- мовив він.- Угадай, хтонайкращий приборкувач хатніх цапів?