- Що ти робитимеш, як будеш великий? -нетерпляче перепитала вона.

Власне, вона зовсім не бажала цього знати.Вона тільки хотіла якнайшвидше спекатисьМалого.

- Еге ж, угадайте,- сказав Малий.

Він знов побачив пухку ручку, що майнула увікні і схопила з таці булочку. І знов Малийзахихотів. Він намагався стриматись, та неміг. Сміх із нього аж рвався назовні, такйого було багато. Панна Цап сердитозиркнула на хлопця. Вона, звісно, думала, щоМалий найдокучливіший у світі шибеник. Ідокучає їй навмисне тепер, коли вона хочевипити кави!

- Угадайте, що я робитиму, як буду такийвеликий, як ви? - ще раз спитав Малий і зновузахихотів. Бо саме ту мить він побачив двіпухкі ручки, що згорнули з таці рештубулочок.

- Я не маю часу стояти тут і слухати твоїтеревені! - сказала панна Цап.- І мені зовсімбайдуже, що ти робитимеш, як будеш великий.Але поки ти малий, то мусиш бути чемний іслухняний. Тож гайда вчити уроки!

- Аякже, неодмінно,- сказав Малий і такзареготав, що аж сперся об одвірок.- Та колия буду великий, як ви, то напевне почнугримати на дітей.

Панна Цап, здавалося, ладна була кинутисьна нього, коли це за вікном щось заревло, мовкорова. Панна [409]

Цап швидко обернулася і враз побачила, щобулочки зникли.

- О господи, де ж мої булочки? - зойкнулавона. Панна Цап кинулася до вікна - певне,сподівалася

побачити злодія, що стрибає вниз ізповними жменями булочок. Наче не розуміла,що Свантесони мешкали на четвертому поверсі,а такого довгоногого злодія не буває.

Зовсім перелякана, панна Цап опустиласяна стілець.

- Може, то голуби? - промимрила вона.

- Більше скидалося на корову,- мовив Малий.-Мабуть, сьогодні там літає якась корова, щолюбить булочки.

- Не верзи дурниць,- розсердилася панна Цап.Тієї миті Малий почув, що Карлсон знов літає